Аліна Шевченко
практикуючий провізор, фармацевт вищої категорії, спеціальність - фармація, консультант ZDOROVI.UA
Дексаметазон розчин для ін. 4 мг/мл амп. 1 мл №5
Опис препарату Дексаметазон розчин для ін. 4 мг/мл амп. 1 мл №5 створено на основі офіціальної інструкції до Дексаметазон розчин для ін. 4 мг/мл амп. 1 мл №5 та представлено на сайті ZDOROVI.UA тільки з метою ознайомлення. Не слід використовувати опис як інструкцію для самолікування. Проконсультуйтесь з лікарем перед покупкою Дексаметазон розчин для ін. 4 мг/мл амп. 1 мл №5 та памʼятайте, що самолікування може бути небезпечним для Вашого здоровʼя!
Аліна Шевченко
практикуючий провізор, фармацевт вищої категорії, спеціальність - фармація, консультант ZDOROVI.UA
діюча речовина: дексаметазону натрію фосфат;
1 мл розчину містить 4 мг дексаметазону натрію фосфату у перерахуванні на суху речовину;
допоміжні речовини: пропіленгліколь, гліцерин, динатрію едетат, фосфатний буферний розчин рН 7,5, метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), вода для ін’єкцій.
Дексаметазон вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово у невідкладних випадках та при неможливості перорального застосування.
Захворювання ендокринної системи:
‑ замісна терапія первинної або вторинної (гіпофізарної) недостатності надниркових залоз (крім гострої недостатності надниркових залоз, при якій гідрокортизон або кортизон є більш придатними, зважаючи на їх більш виражений гормональний ефект);
‑ гостра недостатність надниркових залоз (гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору; може виявитися необхідним сумісне застосування з мінералокортикоїдами, особливо при застосуванні синтетичних аналогів);
‑ перед операціями та у випадках серйозних травм або захворювань у пацієнтів зі встановленою наднирковозалозною недостатністю або при невизначеному адренокортикальному запасі;
‑ шок, стійкий до традиційної терапії, при наявній або підозрюваній недостатності надниркових залоз;
‑ уроджена гіперплазія надниркових залоз;
‑ негнійне запалення щитовидної залози та тяжкі форми радіаційних тиреоїдитів.
Ревматологічні захворювання
(як допоміжна терапія у період, коли базова терапія не подіяла, тобто у пацієнтів, у яких знеболювальна та протизапальна дії нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) були незадовільними):
‑ ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит та позасуглобові прояви ревматоїдного артриту (ревматичні легені, зміни серця, очей, шкірний васкуліт);
‑ синовіт при остеоартрозі; посттравматичний остеоартроз; епікондиліт; гострий неспецифічний тендосиновіїт; гострий подагричний артрит; псоріатичний артрит; анкілозуючий спондиліт; системні захворювання сполучної тканини; васкуліт.
Захворювання шкіри:
‑ пухирчатка; тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса – Джонсона); ексфоліативний дерматит; бульозний герпетиформний дерматит; тяжкі форми ексудативної еритеми; вузликова еритема; тяжкі форми себорейного дерматиту; тяжкі форми псоріазу; кропив’янка, що не піддається стандартному лікуванню; фунгоїдний мікоз; дерматоміозити.
Алергічні захворювання
(що не піддаються традиційному лікуванню):
‑ бронхіальна астма; контактний дерматит; атопічний дерматит; сироваткова хвороба; хронічний або сезонний алергічний риніт; алергія на ліки; кропив’янка після переливання крові.
Захворювання органів зору:
‑ запальні захворювання очей (гострий центральний хоріоїдит, неврит зорового нерва); алергічні захворювання (кон’юнктивіти, увеїти, склерити, кератити, ірити); системні імунні захворювання (саркоїдоз, скроневий артеріїт); проліферативні зміни в очниці (ендокринна офтальмопатія, псевдопухлина); імуносупресорна терапія при пересадці рогівки.
Розчин можливо вводити системно або ж місцево (введення під кон’юнктиву та ретробульбарне або парабульбарне введення).
Шлунково-кишкові захворювання:
для виведення пацієнта із критичного стану при:
‑ виразковому коліті (тяжкий розвиток); хворобі Крона (тяжкий розвиток); хронічних аутоімунних гепатитах; реакції відторгнення після пересадки печінки.
Захворювання дихальних шляхів:
‑ симптоматичний саркоїдоз (симптоматично); гострий токсичний бронхіоліт; хронічний бронхіт та астма (при загостренні); вогнищевий або дисемінований туберкульоз легенів (разом із відповідною протитуберкульозною терапією); бериліоз (гранулематозне запалення); радіаційний або аспіраційний пневмоніт.
Гематологічні захворювання:
‑ набута або вроджена хронічна апластична анемія; аутоімунна гемолітична анемія; вторинна тромбоцитопенія у дорослих; еритробластопенія; гостра лімфобластомна лейкемія (індукційна терапія); ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих (лише внутрішньовенне введення – внутрішньом’язове введення протипоказане).
Ниркові захворювання:
– імуносупресорна терапія при трансплантації нирки; стимулювання діурезу або зменшення протеїнурії при ідіопатичному нефротичному синдромі (без уремії) і порушення функції нирок при системному червоному вовчаку.
Злоякісні онкологічні захворювання:
‑ паліативне лікування лейкемії та лімфоми у дорослих; гостра лейкемія у дітей; гіперкальціємія при злоякісних захворюваннях.
Набряк мозку:
‑ набряк головного мозку внаслідок первинної чи метастатичної пухлини головного мозку, трепанація черепа та черепно-мозкові травми.
Шок:
‑ шок, який не піддається стандартному лікуванню; шок у пацієнтів із недостатністю кори надниркової залози; анафілактичний шок (внутрішньовенно після призначення адреналіну); перед операцією для запобігання шоку при підозрі або при встановленій недостатності кори надниркових залоз.
Інші показання:
‑ туберкульозний менінгіт із субарахноїдальною блокадою (разом із належною протитуберкульозною терапією); трихінельоз із неврологічними симптомами або трихінельоз міокарда; кістозна пухлина апоневрозу або сухожилля (ганглія).
Показання для внутрішньосуглобового введення або введення у м’які тканини:
‑ ревматоїдний артрит (тяжке запалення окремого суглоба); анкілозуючий спондиліт (коли запалені суглоби не піддаються традиційному лікуванню); псоріатичний артрит (олігоартикулярна форма та тендовагініт); моноартрит (після евакуації синовіальної рідини); остеоартрит суглобів (тільки у випадку синовіту та ексудації); позасуглобовий ревматизм (епікондиліт, тендовагініт, бурсит); гострий та подагричний артрит.
Місцеве введення (введення у місце ураження):
– келоїдні ураження; гіпертрофічні, запальні та інфільтровані ураження при лишаї, псоріазі, кільцеподібній гранульомі, склерозуючому фолікуліті, дискоїдному вовчаку та шкірному саркоїдозі; дисковий червоний вовчий лишай; хвороба Урбаха – Оппенгейма; локалізована алопеція.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого інгредієнта лікарського засобу.
Гострі вірусні, бактеріальні або системні грибкові інфекції (якщо не застосовується належна терапія).
Синдром Кушинга.
Вакцинація живою вакциною.
Період годування груддю (за винятком невідкладних випадків).
Внутрішньом’язове введення протипоказане пацієнтам з тяжкими захворюваннями згортання крові.
Місцеве введення протипоказане при бактеріємії, системних грибкових інфекціях, пацієнтам із нестабільними суглобами, інфекціями у місці застосування, у тому числі при септичному артриті внаслідок гонореї чи туберкульозу.
Дексаметазон, розчин для ін’єкцій, призначати дорослим та дітям від народження.
Розчин для ін’єкцій можна застосовувати внутрішньовенно (за допомогою ін’єкції або інфузії з розчином глюкози або розчином натрію хлориду), внутрішньом’язово або місцево (за допомогою ін’єкції у суглоб або ін’єкції у місце ураження на шкірі або в інфільтрат у м’які тканини). Як розчинник для внутрішньовенної інфузії застосовувати 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози.
Розчини, призначені для внутрішньовенного введення або подальшого розчинення препарату, не повинні містити консерванти при застосуванні для немовлят, особливо недоношених.
Змішувати препарат з розчинником для інфузії слід у стерильних умовах. Суміш слід застосовувати протягом 24 годин, оскільки розчини для інфузій зазвичай не містять консервантів. Препарати для парентерального введення слід візуально перевіряти на наявність сторонніх включень та зміни кольору кожного разу перед введенням.
Дозу слід визначати індивідуально відповідно до захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періоду лікування, переносимості кортикоїдів і реакції організму.
Парентеральне введення.
Дексаметазон вводити парентерально у невідкладних випадках, у випадках, коли пероральна терапія неможлива, та у випадках, зазначених у розділі «Показання».
Розчин для ін’єкцій призначається для введення внутрішньовенно, внутрішньом’язово або за допомогою інфузії (з розчином глюкози або розчином натрію хлориду).
Рекомендована середня початкова добова доза для внутрішньовенного чи внутрішньом’язового введення – 0,5–9 мг на добу, при необхідності дозу можна збільшити. Початкові дози лікарського засобу слід застосовувати до появи клінічної реакції, а потім дозу слід поступово зменшувати до найнижчої клінічно ефективної дози.
При призначенні високих доз протягом кількох днів дозу поступово зменшувати протягом кількох наступних днів або й тривалішого періоду.
Місцеве застосування.
Для введення у суглоб рекомендовані дози від 0,4 мг до 4 мг. Доза залежить від розміру ураженого суглоба. Зазвичай вводити 2–4 мг у великі суглоби та 0,8–1 мг – у маленькі. Повторне введення в суглоб можливе після 3–4 місяців. Введення може бути виконано три або чотири рази в один суглоб протягом усього життя та не більш ніж у 2 суглоби одночасно. Частіше внутрішньосуглобне введення може ушкодити суглобовий хрящ та викликати кістковий некроз.
Доза дексаметазону, що вводиться у синовіальну сумку, зазвичай становить 2–3 мг, в оболонку сухожилля – 0,4–1 мг, у ганглії – від 1 до 2 мг.
Доза дексаметазону, що вводиться у місце пошкодження, прирівнюється до внутрішньосуглобної дози. Дексаметазон можна водночас вводити не більше ніж у два місця пошкодження.
Дози для введення у м’які тканини (навколо суглоба) становлять 2–6 мг.
Дози для дітей.
При внутрішньом’язовому введенні рекомендована доза при замісній терапії становить 0,02 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м2площі поверхні тіла, розподілених на 3 дози, що вводиться кожного третього дня, або 0,008–0,01 мг/кг маси тіла або 0,2–0,3 мг/м2площі поверхні тіла на добу.
При всіх інших показаннях рекомендована доза становить 0,02–0,1 мг/кг маси тіла або 0,8–5 мг/м2площі поверхні тіла кожні 12–24 години.
Еквівалентні дози кортикостероїдів:
Дексаметазон 0,75 мг |
Преднізон 5 мг |
Кортизон 25 мг |
Метилпреднізолон 4 мг |
Гідрокортизон 20 мг |
Тріамцинолон 4 мг |
Преднізолон 5 мг |
Бетамезон 0,75 мг |
Діти. Застосовують дітям з періоду новонародженості, але тільки у разі крайньої необхідності. Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвитком дітей і підлітків.
Нижче зібрані популярні питання користувачів сервісу Zdorovi.UA про Дексаметазон розчин для ін. 4 мг/мл амп. 1 мл №5, а також відповіді на них.
Дексаметазон вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово у невідкладних випадках та при неможливості перорального застосування.
Захворювання ендокринної системи:
‑ замісна терапія первинної або вторинної (гіпофізарної) недостатності надниркових залоз (крім гострої недостатності надниркових залоз, при якій гідрокортизон або кортизон є більш придатними, зважаючи на їх більш виражений гормональний ефект);
‑ гостра недостатність надниркових залоз (гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору; може виявитися необхідним сумісне застосування з мінералокортикоїдами, особливо при застосуванні синтетичних аналогів);
‑ перед операціями та у випадках серйозних травм або захворювань у пацієнтів зі встановленою наднирковозалозною недостатністю або при невизначеному адренокортикальному запасі;
‑ шок, стійкий до традиційної терапії, при наявній або підозрюваній недостатності надниркових залоз;
‑ уроджена гіперплазія надниркових залоз;
‑ негнійне запалення щитовидної залози та тяжкі форми радіаційних тиреоїдитів.
Ревматологічні захворювання
(як допоміжна терапія у період, коли базова терапія не подіяла, тобто у пацієнтів, у яких знеболювальна та протизапальна дії нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) були незадовільними):
‑ ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит та позасуглобові прояви ревматоїдного артриту (ревматичні легені, зміни серця, очей, шкірний васкуліт);
‑ синовіт при остеоартрозі; посттравматичний остеоартроз; епікондиліт; гострий неспецифічний тендосиновіїт; гострий подагричний артрит; псоріатичний артрит; анкілозуючий спондиліт; системні захворювання сполучної тканини; васкуліт.
Захворювання шкіри:
‑ пухирчатка; тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса – Джонсона); ексфоліативний дерматит; бульозний герпетиформний дерматит; тяжкі форми ексудативної еритеми; вузликова еритема; тяжкі форми себорейного дерматиту; тяжкі форми псоріазу; кропив’янка, що не піддається стандартному лікуванню; фунгоїдний мікоз; дерматоміозити.
Алергічні захворювання
(що не піддаються традиційному лікуванню):
‑ бронхіальна астма; контактний дерматит; атопічний дерматит; сироваткова хвороба; хронічний або сезонний алергічний риніт; алергія на ліки; кропив’янка після переливання крові.
Захворювання органів зору:
‑ запальні захворювання очей (гострий центральний хоріоїдит, неврит зорового нерва); алергічні захворювання (кон’юнктивіти, увеїти, склерити, кератити, ірити); системні імунні захворювання (саркоїдоз, скроневий артеріїт); проліферативні зміни в очниці (ендокринна офтальмопатія, псевдопухлина); імуносупресорна терапія при пересадці рогівки.
Розчин можливо вводити системно або ж місцево (введення під кон’юнктиву та ретробульбарне або парабульбарне введення).
Шлунково-кишкові захворювання:
для виведення пацієнта із критичного стану при:
‑ виразковому коліті (тяжкий розвиток); хворобі Крона (тяжкий розвиток); хронічних аутоімунних гепатитах; реакції відторгнення після пересадки печінки.
Захворювання дихальних шляхів:
‑ симптоматичний саркоїдоз (симптоматично); гострий токсичний бронхіоліт; хронічний бронхіт та астма (при загостренні); вогнищевий або дисемінований туберкульоз легенів (разом із відповідною протитуберкульозною терапією); бериліоз (гранулематозне запалення); радіаційний або аспіраційний пневмоніт.
Гематологічні захворювання:
‑ набута або вроджена хронічна апластична анемія; аутоімунна гемолітична анемія; вторинна тромбоцитопенія у дорослих; еритробластопенія; гостра лімфобластомна лейкемія (індукційна терапія); ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих (лише внутрішньовенне введення – внутрішньом’язове введення протипоказане).
Ниркові захворювання:
– імуносупресорна терапія при трансплантації нирки; стимулювання діурезу або зменшення протеїнурії при ідіопатичному нефротичному синдромі (без уремії) і порушення функції нирок при системному червоному вовчаку.
Злоякісні онкологічні захворювання:
‑ паліативне лікування лейкемії та лімфоми у дорослих; гостра лейкемія у дітей; гіперкальціємія при злоякісних захворюваннях.
Набряк мозку:
‑ набряк головного мозку внаслідок первинної чи метастатичної пухлини головного мозку, трепанація черепа та черепно-мозкові травми.
Шок:
‑ шок, який не піддається стандартному лікуванню; шок у пацієнтів із недостатністю кори надниркової залози; анафілактичний шок (внутрішньовенно після призначення адреналіну); перед операцією для запобігання шоку при підозрі або при встановленій недостатності кори надниркових залоз.
Інші показання:
‑ туберкульозний менінгіт із субарахноїдальною блокадою (разом із належною протитуберкульозною терапією); трихінельоз із неврологічними симптомами або трихінельоз міокарда; кістозна пухлина апоневрозу або сухожилля (ганглія).
Показання для внутрішньосуглобового введення або введення у м’які тканини:
‑ ревматоїдний артрит (тяжке запалення окремого суглоба); анкілозуючий спондиліт (коли запалені суглоби не піддаються традиційному лікуванню); псоріатичний артрит (олігоартикулярна форма та тендовагініт); моноартрит (після евакуації синовіальної рідини); остеоартрит суглобів (тільки у випадку синовіту та ексудації); позасуглобовий ревматизм (епікондиліт, тендовагініт, бурсит); гострий та подагричний артрит.
Місцеве введення (введення у місце ураження):
– келоїдні ураження; гіпертрофічні, запальні та інфільтровані ураження при лишаї, псоріазі, кільцеподібній гранульомі, склерозуючому фолікуліті, дискоїдному вовчаку та шкірному саркоїдозі; дисковий червоний вовчий лишай; хвороба Урбаха – Оппенгейма; локалізована алопеція.
діюча речовина: дексаметазону натрію фосфат;
1 мл розчину містить 4 мг дексаметазону натрію фосфату у перерахуванні на суху речовину;
допоміжні речовини: пропіленгліколь, гліцерин, динатрію едетат, фосфатний буферний розчин рН 7,5, метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), вода для ін’єкцій.
Дексаметазон, розчин для ін’єкцій, призначати дорослим та дітям від народження.
Розчин для ін’єкцій можна застосовувати внутрішньовенно (за допомогою ін’єкції або інфузії з розчином глюкози або розчином натрію хлориду), внутрішньом’язово або місцево (за допомогою ін’єкції у суглоб або ін’єкції у місце ураження на шкірі або в інфільтрат у м’які тканини). Як розчинник для внутрішньовенної інфузії застосовувати 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози.
Розчини, призначені для внутрішньовенного введення або подальшого розчинення препарату, не повинні містити консерванти при застосуванні для немовлят, особливо недоношених.
Змішувати препарат з розчинником для інфузії слід у стерильних умовах. Суміш слід застосовувати протягом 24 годин, оскільки розчини для інфузій зазвичай не містять консервантів. Препарати для парентерального введення слід візуально перевіряти на наявність сторонніх включень та зміни кольору кожного разу перед введенням.
Дозу слід визначати індивідуально відповідно до захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періоду лікування, переносимості кортикоїдів і реакції організму.
Парентеральне введення.
Дексаметазон вводити парентерально у невідкладних випадках, у випадках, коли пероральна терапія неможлива, та у випадках, зазначених у розділі «Показання».
Розчин для ін’єкцій призначається для введення внутрішньовенно, внутрішньом’язово або за допомогою інфузії (з розчином глюкози або розчином натрію хлориду).
Рекомендована середня початкова добова доза для внутрішньовенного чи внутрішньом’язового введення – 0,5–9 мг на добу, при необхідності дозу можна збільшити. Початкові дози лікарського засобу слід застосовувати до появи клінічної реакції, а потім дозу слід поступово зменшувати до найнижчої клінічно ефективної дози.
При призначенні високих доз протягом кількох днів дозу поступово зменшувати протягом кількох наступних днів або й тривалішого періоду.
Місцеве застосування.
Для введення у суглоб рекомендовані дози від 0,4 мг до 4 мг. Доза залежить від розміру ураженого суглоба. Зазвичай вводити 2–4 мг у великі суглоби та 0,8–1 мг – у маленькі. Повторне введення в суглоб можливе після 3–4 місяців. Введення може бути виконано три або чотири рази в один суглоб протягом усього життя та не більш ніж у 2 суглоби одночасно. Частіше внутрішньосуглобне введення може ушкодити суглобовий хрящ та викликати кістковий некроз.
Доза дексаметазону, що вводиться у синовіальну сумку, зазвичай становить 2–3 мг, в оболонку сухожилля – 0,4–1 мг, у ганглії – від 1 до 2 мг.
Доза дексаметазону, що вводиться у місце пошкодження, прирівнюється до внутрішньосуглобної дози. Дексаметазон можна водночас вводити не більше ніж у два місця пошкодження.
Дози для введення у м’які тканини (навколо суглоба) становлять 2–6 мг.
Дози для дітей.
При внутрішньом’язовому введенні рекомендована доза при замісній терапії становить 0,02 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м2площі поверхні тіла, розподілених на 3 дози, що вводиться кожного третього дня, або 0,008–0,01 мг/кг маси тіла або 0,2–0,3 мг/м2площі поверхні тіла на добу.
При всіх інших показаннях рекомендована доза становить 0,02–0,1 мг/кг маси тіла або 0,8–5 мг/м2площі поверхні тіла кожні 12–24 години.
Еквівалентні дози кортикостероїдів:
Дексаметазон 0,75 мг |
Преднізон 5 мг |
Кортизон 25 мг |
Метилпреднізолон 4 мг |
Гідрокортизон 20 мг |
Тріамцинолон 4 мг |
Преднізолон 5 мг |
Бетамезон 0,75 мг |
Діти. Застосовують дітям з періоду новонародженості, але тільки у разі крайньої необхідності. Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвитком дітей і підлітків.
Важливо! Обовʼязково отримайте консультацію лікаря перед тим, як купити Дексаметазон розчин для ін. 4 мг/мл амп. 1 мл №5.
Знайдіть товар у каталозі
Введіть у пошук Дексаметазон розчин для ін. 4 мг/мл амп. 1 мл №5 і клікніть на препарат. Якщо ви вже в картці товару і вам доступні характеристики - пропустіть цей крок.
Перевірте наявність і вартість
Натисніть кнопку "Вибрати аптеку", встановіть місто і перевірте наявність Дексаметазон розчин для ін. 4 мг/мл амп. 1 мл №5 у зручній для вас аптеці.
Бронюйте кілька препаратів
Якщо крім Дексаметазон розчин для ін. 4 мг/мл амп. 1 мл №5 вам необхідно оформити бронь на інші препарати, використовуйте іконку "У список".
Виберіть аптеку
Щоб купити Дексаметазон розчин для ін. 4 мг/мл амп. 1 мл №5, виберіть аптеку на мапі або в списку аптек, клікніть на неї, і товар додасться в кошик.
Перевірте кошик
Перевірте, чи є Дексаметазон розчин для ін. 4 мг/мл амп. 1 мл №5 та інші препарати в кошику, натисніть кнопку "Замовити" і вкажіть номер телефону.
Дочекайтеся підтвердження замовлення
Дочекайтеся СМС повідомлення з підтвердженням бронювання препарату Дексаметазон розчин для ін. 4 мг/мл амп. 1 мл №5 і заберіть його в аптеці.
Купити Дексаметазон розчин для ін. 4 мг/мл амп. 1 мл №5 в аптеках України можна зробивши бронь через сервіс zdorovi.ua. Забронювати Дексаметазон розчин для ін. 4 мг/мл амп. 1 мл №5 можна в таких містах: Запоріжжя , Львів та в інших населених пунктах України.
Copyright © 2021-2024 Zdorovi.UA